Часто класиками вчених і практиків величають посмертно. Відтак у студента формується образ ідеалізований, спрощений, недосяжний. Кожна значна постать в психології обростає подібним ореолом. Тим сильніший контраст від зустрічі з класиком живим – раптом він постає звичайною людиною. Яка робить незвичайні речі.

18 квітня на факультеті психології Київського національного університету в рамках проекту Псі-фактор відбувся виступ відомого американського психолога Фрєнка Пьюселіка.

Френк Пьюселік – один із трьох батьків-засновників нейролінгвістичного програмування. Вже сьогодні він всюди сприймається як незвичайна людина. Та його розповідь повертає слухача до 70-х років ХХ століття. Саме тоді для НЛП все починалося. І ось чим поділився на факультеті психології КНУ імені Тараса Шевченка той, хто збирав новий напрям психологічної допомоги «від фундаменту»:

1. Зародження НЛП, або «не буває клієнтів з опором, але бувають терапевти з опором». Молодий Пьюселік був свідком роботи психотерапевтів з багатьох напрямків (найбільше його вразив приклад Вірджинії Сатір). Кожен із класичних напрямків психотерапії добирав такого клієнта, котрий підходив під постулати відповідної школи та переконання терапевта. Якщо траплявся клієнт, котрий не підходив, у нього швидко знаходили опір. Засновники НЛП наполягали на протилежному – терапевт зобов’язаний розумітися в кількох напрямках і комбінувати їх під конкретного клієнта. Тим самим НЛП робило крок назустріч постмодерній методології у сфері психологічної допомоги.

2. Ефективне навчання, або «чому люди, які роблять «магію», не можуть її передати своїм учням?». Один із козирів НЛП – поетапний розбір комплексних навичок та вмінь до стану алгоритму. З такої послідовності вилучають всі випадкові та неефективні дії. Далі його відпрацьовують учні, повторюючи в різних умовах. Цікавий той факт, що колеги Френка Пьюселіка розкладають на алгоритми не так буденні навички, як складні вміння справжніх майстрів своєї справи. Саме тому йдеться про «передачу магії».

3. Професійна комунікація, або «припиніть нарешті розмовляти із власним відображенням!». Спеціалісти з НЛП тримають напоготові немало інструментів поліпшення комунікації. Але ключовий із них – це переконання, що комунікація між людьми, за замовчуванням, вкрай неточна. «Ми впевнені, що обмінюємося досвідом, але передаємо одне одному лише символи символів!» - повторює на лекції Френк. «Щойно Вам здається, що Ви одразу зрозуміли співрозмовника – Ви розмовляєте із «дзеркалом». Приберіть «дзеркало» і слухайте уважно, що він говорить! Приберіть «дзеркало»! Ставте запитання, уточнюйте. Ви нічого не знаєте про смисли іншої людини. Вам не відомо, що вона мала на увазі.»

4. Терапія дисоційованих станів (DST), або «у Вас декілька частин всередині сперечаються? Не кажіть про це психологам!». Авторська модель Френка Пьюселіка – терапія дисоційованих станів – психологічний інструмент для роботи із внутрішніми конфліктами. Дійові особи: а) модальність кінестетична, «добра, пухнаста, чутлива»; б) модальність візуальна, «критична, асертивна, екстравертована»; в) модальність дигітальна, «аналітична, логічна, занудна». Між ними відбувається «Кайдашева сім’я». Завдання терапевта – допомогти клієнтові перетворити сім’ю Кайдашеву на дружню родину Мумі-тролів. І це бажано встигнути зробити до того, як «груша всохне».

Загалом Френк Пьюселік залишає дуже приємне враження, про що б він  не розповідав. Але про його жести і міміку вже словам не напишеш. 

Текст - Сергій Литвин