Осінній семестр останнього року бакалаврату став для мене особливим етапом академічного та особистісного розвитку, адже я провела його в одному з найстаріших університетів Північної Європи та найбільшій навчально-дослідницькій установі Данії – Копенгагенському університеті. Навчання в міжнародному середовищі, знайомство з новими академічними підходами та повсякденне життя в іншій культурі стали для мене цінним досвідом, який значно виходить за межі стандартного університетського навчання.

Ще під час вступу до університету у своєму мотиваційному листі я вперше висловила бажання взяти участь у програмі академічної мобільності Erasmus+. Проте реальне рішення податися на обмін сталося лише на четвертому році навчання – у момент, коли з’явилося чітке усвідомлення цінності міжнародного досвіду для майбутнього професійного становлення. Це був свідомий крок за межі зони комфорту та водночас можливість використати останній шанс, який надавала бакалаврська програма.

Під час семестру я обрала складні, але надзвичайно захопливі курси, кожен з яких дозволив мені поглибити знання в різних напрямах психології та побачити знайомі теми з нових перспектив. Курс Culture and Psychology допоміг мені переосмислити кроскультурні дослідження не лише як теоретичну дисципліну, а як живий інструмент розуміння людини в соціальному та культурному контексті. Інтерактивний формат навчання, активна участь студентів з різних країн і постійне звернення до особистого досвіду учасників курсу створювали простір для відкритого діалогу та критичного мислення.

Особливе враження на мене справив курс The Feeling of Being: Theoretical and Empirical Approaches to the Neuroscientific Study of Human Consciousness. Хоча під час навчання на факультеті психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка я вже знайомилася з проблематикою свідомості, саме цей курс дозволив мені значно глибше зануритися в її міждисциплінарний вимір. Поєднання нейробіології, філософії та психології свідомості, а також аналіз емпіричних досліджень сприяли формуванню більш цілісного бачення цього складного феномену. Незважаючи на інтелектуальну складність матеріалу, формат викладання заохочував до активного залучення: групові обговорення, дискусії та навіть інсценізовані судові засідання сприяли розвитку аналітичного мислення й уміння аргументовано відстоювати власну позицію.

Не менш значущим для мене став курс Gender and SexualityStudies – дисципліна, яку я очікувала з особливим інтересом. В умовах українського соціокультурного контексту ці теми часто залишаються маргіналізованими або викликають суспільні суперечки, що лише посилює потребу в науково обґрунтованому та критичному їх осмисленні. Курс дав змогу побачити, як питання гендеру, прав жінок, раси, колоніалізму та ЛГБТ+ спільнот інтегруються в політичні та соціальні процеси однієї з найбільш толерантних і соціально орієнтованих країн світу.

Окрім навчання, важливою складовою мого перебування в Данії стало повсякденне життя в Копенгагені – місті велосипедів, мінливої погоди та особливої північної атмосфери. Попри поширений стереотип про постійну відсутність сонця, мені вдалося насолодитися останніми осінніми променями та відкрити для себе неймовірну природу скандинавської столиці, де урбаністичний простір гармонійно поєднується з зеленими зонами та водоймами.

Значне враження на мене справили й культурні пам’ятки міста, кожна з яких розкривала історію Копенгагена з нового боку. Серед них: замок Розенборг, що раніше слугував королівською резиденцією; Н’юхавн – символ міста та його найвідоміша набережна; Кастеллет – одна з найкраще збережених фортець Північної Європи зі штучною водоймою у формі зірки; а також Тіволі – один із найстаріших і найбільших парків розваг у Європі, який поєднує історію, культуру та сучасні розваги.

Також, у Данії є цікава система тижнів, яка спочатку жахливо мене плутала, але й дала свої плоди, бо на week 37, величезна кількість датських музеїв відкривають свої двері для відвідувачів абсолютно безкоштовно (на фото музеї Андерсона, Гліптотека та Копенгагенський музей сучасного мистецтва).

Знайомство зі скандинавським менталітетом стало для мене не менш важливим, ніж академічний досвід. Хоча на початку стриманість і закритість місцевих жителів були непростими для звикання, з часом я змогла оцінити їхній підхід до життя, заснований на спокої, балансі між роботою та особистим життям, свідомому споживанні та внутрішній врівноваженості. Попри певну ностальгію та відчуття самотності, мені вдалося знайти нові знайомства, адаптуватися до нового середовища та сформувати досвід, який поєднує в собі академічне зростання й особистісну трансформацію. Цей семестр став для мене важливим етапом, що залишив по собі не лише знання, а й нове бачення себе, світу та власного професійного шляху.

Софія КОЗАЧИНСЬКА
студентка 4 курсу ОПП «Психологія»