В Україні відбувся показ документального циклу «Подорож ветеранів додому»американського режисера Фредеріка Маркса – номінанта на премії «Оскар» та «Еммі». Його візит, що тривав майже місяць, охопив низку міст – Львів, Харків, Дніпро, Кам’янець, Одесу та Київ – і став важливим елементом професійного та суспільного діалогу про досвід ветеранів і шляхи їхньої реінтеграції.

Центральний фокус ініціативи вийшов далеко за межі кінопоказів. Йшлося про створення простору для осмислення травматичного досвіду, пошуку спільної мови між військовими та цивільними, а також інтеграцію міжнародного досвіду у формування українських підходів до психологічної підтримки ветеранів.

Як зазначив сам режисер, рішення приїхати в Україну визрівало поступово: «Ми провели з організаторами безліч зустрічей у Zoom, обмінялися сотнями листів і впродовж восьми місяців зробили справді велику роботу – аби ця поїздка врешті відбулася».

Важливо, що поїздка стала можливою завдяки підтримці міжнародної спільноти, що підкреслює ширший контекст солідарності:
«Наші донори дуже чітко дали зрозуміти: вони хочуть зробити все можливе, щоб підтримати Україну», – наголосив Фредерік Маркс.

У межах туру особливого значення набули живі взаємодії з аудиторією – психологами, психотерапевтами, консультантами та самими ветеранами. Офлайн зустрічі сформували глибший рівень розуміння, який не може бути досягнутий виключно через медіаконтент.

Показовими стали й ситуації, що виникали поза формальним сценарієм. Зокрема, у Дніпрі, де режисер спочатку побачив лише кількох глядачів у залі, але згодом дізнався про широку онлайн-аудиторію:
«Я цього не знав. Повернувся обличчям до онлайн-аудиторії, перепросив, що дві години сидів до них спиною, – і ми продовжили обговорення вже разом».

Окремим змістовим акцентом зустрічей стало порівняння досвіду українських і американських ветеранів. На думку Фредеріка Маркса, ключовою відмінністю є менша дистанція між військовими та цивільними в Україні, що пояснюється як характером війни, так і спільним переживанням травматичного досвіду суспільством: «Вони теж мають ПТСР. Вони теж переживають страх, біль, горе. І саме тому… це може стати містком до ветеранів».

Водночас навіть за умов меншої дистанції проблема порозуміння залишається актуальною і потребує цілеспрямованої роботи – як на рівні професійних спільнот, так і суспільства в цілому.

Особливого значення в межах цієї ініціативи набуває участь українських фахівців. Клінічний психолог Артем Баратюк підкреслив важливість формату таких зустрічей: «Люди свідомо виділяють свій час, щоб зрозуміти, наскільки ця проблема важлива. Формуються нові контакти, нові проєкти».

Також, він акцентував на специфіці українського контексту:
«Наші ветерани повертаються не до мирного життя. Вони повертаються до домівок, де далі лунають тривоги й обстріли. Це робить нашу ситуацію унікальною – і вимагає своїх рішень».

У цьому контексті культурні ініціативи, зокрема документальне кіно, постають як інструмент психологічного опрацювання, соціального зближення та формування нових сенсів. Особливо через такі формати стає можливим поступовий перехід від індивідуальних історій до колективного осмислення та відновлення.

Підсумовуючи, візит Фредеріка Маркса можна розглядати як приклад того, як міжнародна експертиза, культурні практики та локальний досвід можуть поєднуватися у спільному пошуку рішень. Ми є учасниками формування середовища, в якому діалог, емпатія та професійна взаємодія стають основою для довгострокових змін.

Особливо варто відзначити великий внесок у порозуміння американського режисера та української аудиторії Крістіни Рогач, студентки факультету психології, яка майстерно здійснювала переклад всіх аспектів комунікації присутніх на заході.

Матеріал публікації: Наталки МАРКІВ, «Вечірній Київ»

Фото: Олексій САМСОНОВ

Артем БАРАТЮК
член Української психологічної асоціації (УПА),
асистент кафедри психодіагностики
та клінічної психології, 
аспірант ОНП «Психологія»